Україна — одна з небагатьох країн у світі, де атомна енергетика не просто присутня, а фактично тримає на собі всю електроенергетичну систему. Десятиліттями ядерні станції забезпечували більше половини всієї виробленої в країні електроенергії, і навіть зараз, під час повномасштабної війни, вони залишаються критично важливою частиною енергетичного хребта держави. Питання про те, скільки атомних станцій в Україні і де вони знаходяться, — не суто академічне. Це питання про те, як країна виживає, тримає світло у будинках і чинить опір енергетичному тиску.
Відповідь коротка: в Україні чотири атомні електростанції. Це Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська АЕС. Разом вони мали 15 енергоблоків, хоча реальна кількість тих, що реально виробляють електроенергію сьогодні, менша — і про це далі.
До 2022 року атомна генерація стабільно давала від 50 до 55% усієї електроенергії в країні. У деякі зимові місяці ця частка сягала 60% і вище. Для порівняння: у більшості країн Євросоюзу атомна частка значно нижча, і лише Франція традиційно перевищує Україну за цим показником. Тобто Україна — це справді ядерна держава у повному сенсі слова, якщо говорити про енергетику.
Усі чотири станції використовують реактори типу ВВЕР — водо-водяні енергетичні реактори радянської розробки. Це важливий момент, бо він пояснює, чому питання ядерного палива та технічного обслуговування так довго залишалося прив’язаним до Росії — і чому Україна активно шукала альтернативи.
Де знаходяться українські АЕС — коротко про кожну
Чотири станції розкидані по різних куточках країни, і кожна має свою специфіку — і географічну, і технічну, і політичну.
Запорізька АЕС розташована у місті Енергодар Запорізької області, на березі Каховського водосховища. Це найбільша атомна електростанція не лише в Україні, а й у всій Європі. Шість енергоблоків загальною встановленою потужністю близько 6000 МВт — цифра, яка говорить сама за себе. До 2022 року станція давала приблизно чверть усієї атомної генерації країни. З березня 2022 року вона перебуває під контролем російських збройних сил, усі блоки переведені в режим холодного зупину, і станція фактично не виробляє електроенергію для України.
Рівненська АЕС — найзахідніша з українських атомних станцій. Вона розташована поблизу міста Вараш (колишній Кузнецовськ) на Рівненщині. Чотири енергоблоки, два з яких — меншої потужності (ВВЕР-440), два — більшої (ВВЕР-1000). Станція стабільно працює, є однією з найнадійніших в українській енергосистемі і в умовах війни стала особливо важливою, бо знаходиться далеко від лінії фронту.
Хмельницька АЕС розташована поблизу міста Нетішин на Хмельниччині. Два діючих енергоблоки типу ВВЕР-1000. Ще два блоки — третій і четвертий — будувалися ще з радянських часів, але так і не були добудовані. Їхня доля стала предметом тривалих дискусій, і зараз питання добудови знову на порядку денному — про це детальніше у розділі про плани розвитку.
Південноукраїнська АЕС (скорочено ЮУАЕС або ПУ АЕС) знаходиться у місті Южноукраїнськ Миколаївської області, на березі Південнобузького водосховища. Три енергоблоки типу ВВЕР-1000. Станція розташована на півдні країни і разом із Рівненською та Хмельницькою формує той кістяк атомної генерації, який продовжує працювати під час повномасштабного вторгнення.
Основні характеристики АЕС України
| Назва АЕС | Розташування | Кількість блоків | Тип реактора | Встановлена потужність | Статус (2024–2025) |
|---|---|---|---|---|---|
| Запорізька АЕС (ЗАЕС) | Енергодар, Запорізька обл. | 6 | ВВЕР-1000 | ~6000 МВт | Під окупацією, блоки зупинені |
| Рівненська АЕС (РАЕС) | Вараш, Рівненська обл. | 4 | ВВЕР-440 / ВВЕР-1000 | ~2835 МВт | Діє |
| Хмельницька АЕС (ХАЕС) | Нетішин, Хмельницька обл. | 2 (діючих) | ВВЕР-1000 | ~2000 МВт | Діє; 3-й і 4-й блоки в процесі добудови |
| Південноукраїнська АЕС (ЮУАЕС) | Южноукраїнськ, Миколаївська обл. | 3 | ВВЕР-1000 | ~3000 МВт | Діє |
Якщо підсумувати: з 15 енергоблоків реально в роботі зараз перебувають ті, що належать трьом станціям — Рівненській, Хмельницькій та Південноукраїнській. Запорізька АЕС із шістьма блоками фактично виключена з української енергосистеми через окупацію.
Запорізька АЕС: окрема історія
Про Запорізьку атомну станцію варто говорити окремо — хоча б тому, що вона стала одним із найбільш резонансних об’єктів у контексті війни. Коли у березні 2022 року російські війська захопили Енергодар і встановили контроль над станцією, це викликало справжній переполох у світовому ядерному співтоваристві. Бої поблизу найбільшої АЕС Європи — це не просто воєнна хроніка, це потенційна загроза ядерної катастрофи.
МАГАТЕ — Міжнародне агентство з атомної енергії — направило на станцію постійну місію спостерігачів. Вони фіксують стан обладнання, рівень охолодження реакторів, наявність персоналу та будь-які відхилення від норм ядерної безпеки. Ситуація залишається напруженою: станція неодноразово втрачала зовнішнє електропостачання, необхідне для охолодження реакторів, і переходила на резервні дизельні генератори.
Ядерна безпека та захищеність не можуть бути гарантовані в умовах збройного конфлікту. Ми закликаємо до негайного припинення будь-яких військових дій поблизу Запорізької атомної електростанції.
Усі шість блоків ЗАЕС переведені в режим холодного зупину — тобто реакції не відбуваються, але реактори потребують постійного охолодження. Це не означає, що небезпека зникла: відпрацьоване ядерне паливо у басейнах витримки також потребує охолодження, і будь-яке тривале знеструмлення може призвести до серйозних наслідків. Саме тому ЗАЕС залишається у фокусі уваги міжнародних організацій попри те, що електроенергію не виробляє.
Чи є в Україні закриті або законсервовані станції
Є. І найвідоміша з них — Чорнобильська АЕС. Але її не рахують серед діючих, і для цього є вагомі причини.
Чорнобильська станція розташована у Київській області, у так званій зоні відчуження — 30-кілометровій зоні навколо місця катастрофи 1986 року. Після вибуху четвертого енергоблоку станція продовжувала працювати ще 14 років — перший блок зупинили у 1977-му (він і так уже відпрацював своє), другий — у 1991-му після пожежі, третій — у 1996-му під тиском міжнародної спільноти, і нарешті четвертий, що вибухнув, накрили саркофагом. Остаточно станцію зупинили у грудні 2000 року.
Зараз Чорнобильська АЕС перебуває у стані зняття з експлуатації. Над зруйнованим четвертим блоком стоїть Новий безпечний конфайнмент — гігантська арка, зведена у 2016 році за участі міжнародного фінансування. Вона має ізолювати радіоактивні матеріали на наступні 100 років. Станція не виробляє електроенергію, але потребує постійного обслуговування, моніторингу та фінансування.
Зона відчуження, до речі, стала своєрідним феноменом — туристичним, науковим, культурним. До 2022 року туди щороку приїжджали десятки тисяч людей з усього світу. Серіал HBO «Чорнобиль» 2019 року дав новий поштовх цьому інтересу. Зараз, зрозуміло, туризм там призупинений.
Ще один момент: у лютому 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення, російські війська також захопили Чорнобильську зону і утримували її кілька тижнів. Вони залишили її у кінці березня 2022-го, але цей епізод додав ще один тривожний вимір до і без того складної ядерної картини.
Атомна енергетика України під час війни
Повномасштабне вторгнення поставило українську енергетику в умови, яких не знала жодна інша країна в сучасній історії. Росія систематично атакує енергетичну інфраструктуру — теплові станції, підстанції, трансформатори. Атомні станції в цьому контексті стали не просто джерелом електроенергії, а буквально умовою виживання цивільного населення.
Три діючі АЕС — Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська — продовжують роботу в надзвичайно складних умовах. Персонал станцій працює під постійним психологічним тиском, а самі об’єкти потребують особливого захисту. Після масованих ракетних ударів по енергосистемі восени 2022 року і в наступні роки атомна генерація стала ще більш критичною — теплові та гідростанції зазнали значних пошкоджень, і саме ядерні блоки утримували базове навантаження в мережі.
Є ще один аспект, про який рідко говорять відкрито: атомні станції потребують стабільного зовнішнього живлення навіть тоді, коли самі не виробляють електроенергію — для охолодження реакторів і відпрацьованого палива. Тому масові відключення електроенергії по всій країні — це не просто незручність для побуту, це потенційний ризик для ядерної безпеки, якщо резервні системи не спрацюють вчасно.
Українські атомні станції демонструють надзвичайну стійкість в умовах, для яких вони не були спроектовані. Але межі цієї стійкості не безмежні.
МАГАТЕ регулярно публікує звіти про стан ядерних об’єктів в Україні. Агентство підтримує постійний контакт з «Енергоатомом» — державним оператором українських АЕС — і закликає до захисту ядерної інфраструктури відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.
