Ротавірус — це поширена причина гострої діареї у немовлят і дітей раннього віку, але хворіють і дорослі. Він швидко передається в родині, садочку, школі та під час подорожей. Інфекція починається раптово: дитина блює, підвищується температура, з’являється рідкий водянистий стілець. Головне завдання батьків і близьких — не допустити зневоднення та вчасно звернутися по медичну допомогу за тривожних ознак. У цій статті простими словами пояснюємо, що таке ротавірус, як він працює, як лікуватися вдома і як запобігти хворобі.
Ротавірус — це вірус, що вражає тонкий кишечник. Його назва походить від слова «rota» — колесо, бо під мікроскопом він схожий на шестерню. Після потрапляння до організму він прикріплюється до клітин кишківника і руйнує їхні верхні шари. Через це вода і солі гірше всмоктуються, а їжа не перетравлюється як слід. Результат — водяниста діарея, спазми в животі та нудота. У більшості випадків хвороба минає, але в дітей до п’яти років вона може бути тяжкою і потребувати медичної допомоги.
«Найнебезпечніше при ротавірусі — це не сам вірус, а втрата рідини та солей. Правильне пиття рятує життя», — каже лікар-педіатр.
Як передається ротавірус
Джерело інфекції — хвора людина. Вірус виходить зі стулом і потрапляє на руки, іграшки, одяг, поверхні у ванній та на кухні. Достатньо кількох частин вірусу, щоб заразитися. Найчастіше зараження відбувається через брудні руки та посуд, рідше — через краплі від блювання. Вірус стійкий у довкіллі, виживає на поверхнях кілька днів, у вологих умовах — довше. Він легко «мандрує» з дитсадка до дому і навпаки.
Людина стає заразною за день до появи симптомів і ще до тижня після їх зникнення. У немовлят виділення вірусу зі стулом може тривати більше двох тижнів. Тому гігієна важлива не тільки під час хвороби, а й після неї.
Симптоми і перебіг
Типові ознаки
- раптове блювання;
- водяниста діарея кілька разів на день;
- підвищення температури;
- спазми та біль у животі, бурчання;
- слабкість, втрата апетиту;
- у немовлят — занепокоєння, плач, відмова від грудей чи пляшечки.
Інкубаційний період зазвичай становить від одного до трьох днів. Хвороба часто починається з блювання, потім додається діарея. Висока температура тримається один-два дні, рідкий стілець — до тижня. У частини дітей після хвороби на кілька днів зберігається тимчасова непереносимість молочного цукру — це призводить до м’якшого стільця, здуття та газів, але зазвичай минає без лікування.
Ознаки зневоднення
- сухий язик і губи, плач без сліз;
- рідке сечовипускання (підгузок сухий понад 3–4 години вдень або сечі мало і темна);
- сонливість, млявість, запалі очі;
- холодні кисті та стопи, блідість;
- у немовлят — западіння тім’ячка.
Зневоднення — головне ускладнення ротавірусу. Воно небезпечне для немовлят, дітей раннього віку, людей старшого віку та пацієнтів із хронічними хворобами. Якщо з рота пахне ацетоном або дитина відмовляється пити, ризик зростає.
Коли звертатися по допомогу
- якщо дитина до 3 місяців має блювання чи діарею будь-якої інтенсивності;
- якщо блювання не дає пити або триває понад 6 годин;
- якщо діарея дуже рясна або з кров’ю;
- якщо є ознаки зневоднення або висока температура тримається більше 2 днів;
- якщо біль у животі посилюється, з’являється різка слабкість, судоми, сплутаність свідомості;
- якщо вдома не вдається поїти та знижувати температуру.
«Якщо ви вагаєтесь, чи варто їхати до лікарні, це вже сигнал поїхати. Безпечніше діяти раніше», — наголошує сімейний лікар.
Діагностика
У більшості випадків лікар ставить діагноз за симптомами та оглядом. Для підтвердження використовують швидкі тести на антиген ротавірусу у зразку калу. Вони дають відповідь протягом 10–15 хвилин. Іноді потрібні аналізи крові чи сечі, щоб виключити інші причини симптомів і оцінити зневоднення. Якщо є кров у калі, дуже висока температура або біль у животі не минає, лікар може призначити додаткові дослідження.
Лікування вдома: що справді працює
Основне лікування — регідратація, тобто відновлення водно-сольового балансу. Для цього існують оральні розчини для регідратації (ОРС) з правильним співвідношенням солей і глюкози. Їх дають часто і малими порціями: дітям по чайній ложці кожні 5–10 хвилин, старшим — по ковтку. Якщо дитина блює, паузу роблять на 10 хвилин і поять знову. Підсолоджені соки, газовані напої чи чиста вода без солей не підходять, бо можуть погіршити стан.
Грудне вигодовування продовжують. Суміші та звичні продукти залишають у раціоні, якщо дитина їх приймає. Можна пропонувати каші на воді, відварене м’ясо, яйця, банан, печене яблуко, хлібці. Обережно з жирним, дуже солодким і з прянощами — такі продукти подразнюють кишечник. Кисломолочні продукти іноді викликають здуття у перші дні, але більшість дітей переносить їх нормально.
Температуру знижують препаратами на основі парацетамолу чи ібупрофену у вікових дозах. Вони також частково знімають біль у животі через запалення. Антибіотики проти ротавірусу не працюють. Протиблювотні препарати, спазмолітики, сорбенти та «бактеріофаги» дають тільки за рекомендацією лікаря. У дітей лоперамід зазвичай не застосовують через ризики. Деяким малюкам лікар може радити препарат цинку для зменшення тривалості діареї, але це індивідуально.
Гігієна також частина лікування. Мийте руки з милом після туалету, зміни підгузка, перед приготуванням і їжею. Очищайте поверхні, руків’я дверей, змішувачі. Прати білизну та рушники краще на високій температурі. Розчини на основі хлору ефективніші для дезінфекції поверхонь, ніж спиртові серветки, бо ротавірус має високу стійкість у довкіллі.
Коли потрібна лікарня
Госпіталізація потрібна, коли дитина не може пити, блює кожні кілька хвилин, або коли є виражене зневоднення: холодні кінцівки, сонливість, дуже рідке сечовипускання. У стаціонарі дають рідину внутрішньовенно і контролюють електроліти, температуру та стан кишківника. Рішення про госпіталізацію приймає лікар після огляду.
Харчування під час і після хвороби
Старі поради про «дієту на сухарях» не потрібні. Організму треба енергія, білок і вода. Харчуйтеся дрібно: невеликі порції 5–6 разів на день. Пити — між прийомами їжі і після кожного рідкого випорожнення. Не пропонуйте концентровані соки, газовані напої і дуже холодні рідини. Якщо дитина тимчасово не переносить молоко, спробуйте кисломолочні варіанти або безлактозні суміші за порадою педіатра. Зазвичай через тиждень усе повертається до норми.
Профілактика
Вакцинація
Найдієвіший спосіб запобігти тяжким формам — вакцинація. Це пероральні краплі, які дитина ковтає. Схеми відрізняються залежно від виробника, але першу дозу зазвичай дають з 6–8 тижнів життя, а весь курс завершують у перші місяці. Вакцина не гарантує повного захисту від інфекції, але суттєво зменшує ризик важких симптомів і госпіталізації. Побічні ефекти зазвичай легкі: дратівливість, короткий пронос, невелике підвищення температури. Протипоказаннями є попередня тяжка алергічна реакція на вакцину, вроджений імунодефіцит та перенесена інвагінація кишківника. Остаточне рішення приймають разом із педіатром.
«Вакцинація — це не паніка, а план. Вона дає дитині шанс легко пережити зустріч із вірусом», — підкреслює інфекціоніст.
Гігієна та побут
Мийте руки з милом не менше 20 секунд. Вчіть дитину робити це самостійно. Під час спалаху тримайте окремі рушники, частіше мийте іграшки та поверхні у ванній і на кухні. Пелюшки і підгузки викидайте в щільні пакети. Провітрюйте кімнати. Дезінфікуйте місця, де була блювота, у рукавицях, змиваючи і знешкоджуючи поверхні. Для подорожей тримайте під рукою пакет ОРС, ложку або шприц без голки для поїння та запасний одяг.
Ротавірус у дорослих і літніх
Дорослі зазвичай хворіють легше. Часто це кілька днів дискомфорту і діареї, яка минає самостійно. Втім, у літніх людей та пацієнтів із хронічними хворобами навіть легкий ротавірус може викликати значне зневоднення. Правила ті самі: багато пити ОРС, контролювати температуру, звертатися до лікаря при тривожних ознаках. Людина заразна і може «принести» вірус на роботу чи додому, тому краще залишатися вдома доти, доки блювання і температура не минуть, а випорожнення не стануть рідшими.
Як відрізнити від інших інфекцій
Ротавірус зазвичай дає водянисту діарею без крові, багаторазове блювання, помірну температуру та спазми в животі. Норовірус більше «б’є» по блюванню і часто вражає дорослих у колективах. Бактеріальні кишкові інфекції частіше дають високу температуру і кров у калі. Харчове отруєння з’являється невдовзі після підозрілого продукту і минає швидко. Точну причину допомагає встановити лікар, інколи — швидкі тести або аналізи.
Дитсадок і школа
Дитину із симптомами не ведуть у садочок чи школу. Повернутися можна, коли блювання і температура минули, а стілець став рідшим і оформленішим, зазвичай через 48 годин після останнього епізоду блювання або діареї. Повідомте вихователя чи вчителя про випадок у групі чи класі, щоб посилити прибирання та контроль гігієни. Удома щодня мийте іграшки, поверхні, дверні ручки, пульти, телефони. Навчіть дитину не торкатися обличчя і ретельно мити руки після туалету.
Поради догляду вдома
Створіть «режим пиття»: поставте таймер на кожні 10–15 хвилин і давайте дитині невеликі об’єми ОРС. Якщо дитина спить, не будіть, але після пробудження відразу компенсуйте втрату рідини. Ведіть простий облік: скільки випито, скільки епізодів блювання і діареї, температура. Це допоможе лікарю оцінити стан. Зволожуйте повітря і провітрюйте кімнату, давайте відпочивати. Не змушуйте їсти, але пропонуйте легкі страви. Зберігайте спокій — дитина відчуває настрій батьків.
Якщо в родині є інші діти або літні люди, виділіть для хворого окремий рушник і посуд. Після епізодів блювання знімайте і періть забруднений одяг, обробляйте поверхні. Іграшки миють з милом, а потім споліскують. Губки та ганчірки краще замінити на паперові рушники на час хвороби.
Що відбувається після одужання
Після гострої фази дитина може бути втомленою ще кілька днів. Апетит повертається поступово. Стілець нормалізується не відразу: кілька днів можливі м’якші випорожнення. Якщо симптоми тривають довго, з’являється кров або слиз у калі, біль не минає, зверніться до лікаря. Повернення до звичних занять і спорту краще робити по відчуттях і без перевантажень. Не забудьте оновити запас ОРС у домашній аптечці та переглянути правила гігієни.
Практичні приклади з життя
Сім’я з двома дітьми, 2 і 6 років. Спочатку захворів молодший. Блювання, потім діарея, температура 38,3. Батьки одразу почали давати ОРС чайною ложкою кожні 5–10 хвилин, чергуючи зі смоктанням крижинок із того ж розчину. На другу добу блювання припинилося, стілець став рідшим. Старший брат захворів через два дні, але переніс легше, бо був щеплений: один день незначного поносу і 37,5. Обидва ходять до садочка — родина провітрювала кімнати, мила іграшки і тримала окремі рушники. Усі одужали без госпіталізації.
Молода мама та немовля 4 місяців. Немовля почало блювати після годування, з’явилася діарея, став сухішим підгузок. Мама звернулася до педіатра. У клініці дитині зробили тест на ротавірус, оцінили стан як середній ступінь зневоднення і почали пероральну регідратацію під наглядом. Додому порадили продовжити грудне вигодовування і давати ОРС. Через добу стан покращився, госпіталізації не знадобилося.
Пам’ятка для батьків
Тримайте в домашній аптечці: кілька пакетиків ОРС, термометр, жарознижувальні у вікових дозах, шприц без голки на 5–10 мл для поїння, електронні годинники чи таймер. Заздалегідь обговоріть з педіатром план дій при блюванні й діареї. Навчіть дитину мити руки: спочатку намилити долоні, потім потерти між пальцями, обробити великі пальці і нігті, змити під проточною водою, витерти насухо. Нагадайте, що спільні пляшки, келихи, ложки — заборона. Це прості кроки, які знижують ризик інфекції.
Ротавірус — частина нашого світу, але він не має ставати причиною паніки. Це передбачувана інфекція з типовим перебігом і зрозумілим планом дій. Своєчасне поїння рідиною з правильним складом, уважність до ознак зневоднення та звернення до лікаря за потреби — ось три кити безпечного одужання. Додайте до них вакцинацію і щоденну гігієну — і ризик тяжкого перебігу зменшиться у рази. «Піклуйтеся про воду і руки — решта подбає сама про себе», — так кажуть досвідчені педіатри. Хай ця проста порада стане вашим домашнім правилом у сезон кишкових інфекцій.
